Структура хмари

Нові слова, особливо модні, часто у різних людей набувають різного сенсу. Це ускладнює спілкування та ускладнює обговорення предмета. До таких нових модних слів належать і слова, пов’язані з хмарами, комп’ютерними, публічними, приватними, гібридними тощо.

Причин смислової плутанини багато: нові технології, що бурхливо розвиваються; багаторазовий калькований переклад з англійської; лексичні «вишукування» маркетологів… Однак, незважаючи на це, вкрай бажано прагнути до того, щоб система термінів у будь-якій галузі діяльності ставала логічнішою, однозначнішою, не суперечливішою.

Що таке хмара?

Хмара – це віртуальне середовище, в якому можна запускати віртуальні комп’ютери (сервери), до яких забезпечено віддалений доступ. Фізично воно складається з апаратної частини (потужних «залізних» комп’ютерів) і віртуалізуючого програмного забезпечення (гіпервізора).

Які типи хмар існують?

• Приватна хмара – це таке віртуальне середовище, яким володіє конкретний власник і використовує його для потреб.
• Публічна хмара — це таке віртуальне середовище, власник якого надає послуги всім охочим.
• Гібридна інфраструктура – це така обчислювальна система, в якій спільно використовуються ресурси як приватної хмари, так і публічної.
  У кожного з цих типів хмар є свої особливості та переваги.

У каждого из этих типов облаков имеются свои особенности и преимущества.

Інтернет

Взагалі, «хмара» — не дуже комп’ютерний термін. Їм стали користуватися, тому що інтернет у схемах комп’ютерних мереж та систем часто позначали та позначають зображенням хмари.

Хмара (інтернет) у таких схемах відіграє роль каналу зв’язку, яким користувачі отримують доступ до якихось комп’ютерів чи послуг, які вони забезпечують.

Потім маркетологи вигадали вважати хмарою не лише канал зв’язку, а й комп’ютери з послугами, доступ до яких забезпечується через інтернет.

Віртуальний комп’ютер

Далі виникла ось яка обставина. Комп’ютерні ресурси мають бути не тільки доступними, а й надійними.

Бажаний рівень надійності можна забезпечити застосуванням спеціалізованого обладнання (яке зазвичай дороге), його дублюванням і резервуванням. Проте відразу постає питання ефективності використання цього дорогого обладнання.

Справа в тому, що фактичний рівень навантаження на комп’ютерні системи досить важко прогнозувати. Щоб уникнути навантаження, комп’ютерні системи часто проектують з великим запасом продуктивності, з надмірним її запасом. Іноді середній рівень фактичного завантаження серверів не перевищує 20%.

Сучасним методом підвищення ефективності використання комп’ютерного устаткування його віртуалізація.

Історично операційні системи були досить тісно пов’язані з апаратною частиною комп’ютерів, тобто кожен новий комп’ютер передусім потрібно було встановити якусь операційну систему. Потім виникла технологія програмної емуляції апаратної частини комп’ютера, яка забезпечила прошарок між «залізом» та операційною системою.

Цей прошарок дозволив переносити операційну систему з одного фізичного комп’ютера в інший без її переустановки. Головна умова такого перенесення — наявність на іншому комп’ютері такого ж чи сумісного «прошарку».

Проте «прошарку» дозволяє не тільки переносити операційну систему, а й розміщувати на одному потужному «залізному» комп’ютері кілька екземплярів операційних систем (віртуальних машин).

Це відкриває нові здібності. Відомо, що заміна в якійсь інформаційній системі однієї великої машини кількома невеликими однотипними комп’ютерами може підвищити надійність чи продуктивність цієї системи загалом.

Хмара

Тепер ми підійшли до точнішого визначення терміну «хмара».

Хмара – це місце в інтернеті, де користувачам надаються обчислювальні ресурси віртуальних комп’ютерів. Це місце визначається доменним ім’ям або IP-адресою.

Очевидно, що і зв’язок з віртуальними комп’ютерами здійснюється через інтернет, в режимі віддаленого доступу.

Таким чином, дві головні відмітні ознаки хмари:

1. використання віртуальних комп’ютерів;
2. доступ до них через Інтернет.

У сенсі прикладного використання віртуального комп’ютера цілком можна сприймати як звичайний «залізний» комп’ютер, який встановлений десь далеко, і звернення до якого відбувається по мережі.

Типи хмар

Коли обговорюють комп’ютерні хмари, найчастіше до них додаються прикметники «публічне» чи «приватне». У технологічному відношенні публічна хмара мало відрізняється від приватної хмари і навпаки.

Відмінності з-поміж них зводяться до того, хто володіє інфраструктурою, і хто нею управляє.

Публічна хмара

Якщо власник хмари надає можливість усім бажаючим і тим, хто оплатив послугу, отримати в цій хмарі один або кілька віртуальних серверів, ця хмара — публічна.

Хорошим прикладом публічної хмари є хмара Logris. Ми допоможемо вам створити потрібну кількість віртуальних серверів чи віртуальних мереж.

Приватна хмара

Якщо якесь підприємство, використовуючи хмарні технології, побудувало хмару на своєму обладнанні для своїх внутрішньокорпоративних потреб, така хмара називається приватною. Обладнання приватної хмари може розміщуватися як на території його власника, так і в центрі обробки даних (ЦОД).

У технологічному плані приватна хмара – це така ж хмара, що й публічна, але використовується виключно всередині одного підприємства чи організації.

У нас є послуга, яка називається «Приватна хмара». Віртуальна мережа, створена клієнтом у рамках цієї послуги, формально залишається частиною публічної хмари, але вона настільки добре відокремлена від інших частин, що для стороннього користувача мало відрізняється від описаної канонічної приватної (корпоративної) хмари.

Порівняння типів хмар

Як було зазначено, різницю між публічним і приватним хмарами, переважно, пов’язані з володінням устаткуванням і зонами відповідальності (управління). Ці особливості проілюстровані такими малюнками.

Гібридна інфраструктура

Конкретна інформаційна система може бути побудована з використанням елементів, розташованих як у приватній (корпоративній) хмарі, так і в публічній хмарі.

На схемі зображено один із численних можливих варіантів гібридної інфраструктури. Вона може бути побудована з кількох публічних хмар або з кількох приватних хмар, а також будь-якого їх поєднання.

Принципова ознака гібридної хмарної інфраструктури – застосування в одній інформаційній системі елементів, розташованих у кількох хмарах (неважливо, однакового чи різних типів).

Часто гібридною хмарою називають просто одночасне спільне використання хмар різного типу.